Як допомогти дитині, яка пережила втрату?

  Не дивуйтеся жодним поведінковим чи особистісним змінам. 

  Дбайте про неї і втішайте її. 

  Приділяйте їй більше уваги, проводьте з нею більше часу.

  Нормалізуйте (роз'яснюйте) реакції, які у неї виникають чи можуть виникнути у майбутньому. 

  Позначайте словом - особливо з маленькими дітьми - почуття, які вони відчувають: наприклад, "тобі сумно", "тобі страшно", "ти сумуєш" тощо.

  Поговоріть із дорослими в оточенні дитини – щоб вони правильно зрозуміли зміни у поведінці дитини.

  Будьте терплячі, якщо у дитини виникають труднощі, пов'язані з концентрацією уваги, з виконанням шкільних завдань та в інших областях. 

  Зменшить рівень вимог до дитини – вимагайте від неї простих речей. 

  Будьте терплячі, якщо спостерігається регресія у поведінці дитини (вона гризе нігті, смокче палець тощо)

  Якщо вчинки дитини або зміни її поведінки лякають вас, проконсультуйтеся зі спеціалістом, але завжди підкреслюйте, що ви розумієте, що це результат того, що вона пережила. 

  Розділяйте її прагнення безпеки, але будьте реалістами.

  Допоможіть їй не робити узагальнення.

  Нагадуйте їй, якщо це необхідно, що «це сталося у минулому, а ми живемо зараз, і ситуація змінилася». 

  Слід розуміти, що нові фізичні реакції, такі як головний біль, слабкість і т.п. є відповіддю на страхи, що переповнюють дитину, і спробою уникнути їх. 

  Допоможіть дитині поділитися своїми страхами та занепокоєнням.

  Допоможіть дитині часто повертатися до добрих спогадів про загиблого, особливо у найважчі дні. 

  Не квапте її, кажучи: «Ну, час уже про це забути». 

  Поділіться з нею спогадом про втрату або розлуку, які ви пережили самі.

  Якщо виникають фізичні ситуації, що викликають почуття сорому (плаче, не контролює фізіологічні процеси, її нудить і т.д.), заспокойте дитину і поясніть їй, що на відміну від телегероїв, люди, які пережили жах, часто втрачають контроль над власним тілом.

  Якщо вона говорить про помсту, розпитайте її про плани та обговоріть реалістичні реакції. Потім обговоріть з дитиною, як можна не допустити того, щоб помста керувала її життям і як можна іншими способами полегшити біль. Зверніться за допомогою до фахівця.

   Якщо дитина заявляє, що вона більше нічого не боїться, «ніщо мене не лякає!», - оберігайте її, оскільки вона може бути необережною у потенційно небезпечній ситуації з іншими людьми, які наражають її на ризик.

  Допоможіть їй не робити узагальнення.

  Нагадуйте їй, якщо це необхідно, що «це сталося у минулому, а ми живемо зараз, і ситуація змінилася». 

  Слід розуміти, що нові фізичні реакції, такі як головний біль, слабкість і т.п. є відповіддю на страхи, що переповнюють дитину, і спробою уникнути їх. 

  Допоможіть дитині поділитися своїми страхами та занепокоєнням.

  Допоможіть дитині часто повертатися до добрих спогадів про загиблого, особливо у найважчі дні. 

  Не квапте її, кажучи: «Ну, час уже про це забути». 

  Поділіться з нею спогадом про втрату або розлуку, які ви пережили самі.

  Якщо виникають фізичні ситуації, що викликають почуття сорому (плаче, не контролює фізіологічні процеси, її нудить і т.д.), заспокойте дитину і поясніть їй, що на відміну від телегероїв, люди, які пережили жах, часто втрачають контроль над власним тілом.

  Якщо вона говорить про помсту, розпитайте її про плани та обговоріть реалістичні реакції. Потім обговоріть з дитиною, як можна не допустити того, щоб помста керувала її життям і як можна іншими способами полегшити біль. Зверніться за допомогою до фахівця.

   Якщо дитина заявляє, що вона більше нічого не боїться, «ніщо мене не лякає!», - оберігайте її, оскільки вона може бути необережною у потенційно небезпечній ситуації з іншими людьми, які наражають її на ризик.

Ритуали в житті дитини

 Роль ритуалів у вихованні дитини 

Дотримання щоденних звичок та ритуалів відіграє важливе значення у житті дитини. Насамперед, вони підтримують у неї стан безпеки, впевненості у теперішньому та майбутньому, в кризових життєвих ситуаціях вирівнюють емоційне забарвлення дитини та знижують тривогу, допомагають адаптуватися до нових умов життя та місця проживання. Вироблені сімейні ритуали укріплюють дитячо-батьківські взаємостосунки, взаєморозуміння, формують у дитини цінності та пріоритети. Ритуали дозволяють налагодити режим дня дитини, привити корисні звички та відповідальність.

Що таке ритуали?

Ритуал – це послідовність дій, що повторюються у відповідних умовах. Як правило, ритуали виконуються або перед значущою подією, або після її завершення. Кожні ритуальні дії мають свій сенс. Вони можуть бути обрамлені у щось магічне та бути обов’язковими до виконання, адже тільки так можна досягти поставленої мети або закріпити отриманий результат, налаштуватись на відповідний лад. 

Ритуали можуть встановлюватися як дорослими (батьками, вихователями тощо), так і самими дітьми. Як зазначають психологи, ритуали тісно пов’язані із такими поняттями як цінності, відповідальність, стан безпеки та визначеності тощо.

(Джерело: Тетяна Костенко, Владислава Курінна) 

Тиждень психології

 Запрошую здобувачів освіти, батьків та вчителів долучитися до тижня психології в Казанківській гімназії №1

Не забувайте турбуватися про себе!

    Турбота про себе є ключовим елементом психічного здоров’я, що допомагає протистояти стресовим факторам, яких на сьогодні чимало.
    Що означає піклуватися про себе – це усвідомлення того, що ви важливі! Суть турботи про себе в тому, щоб навчитися розуміти власні потреби, прислухаючись до своїх емоцій та тіла.
    Але чому це буває непросто? Часто прислухатися до себе, заважають негативні автоматичні думки, або переконання, такі як: “піклуватися про себе непристойно”, “треба думати про інших, а не про себе”, “я – остання буква алфавіту”, і т.д., але найпоширеніша, з мого досвіду: «піклуєшся про себе – значить, егоїст». Всі ці думки викликають почуття провини та сорому, і щоб не відчувати їх, ми часто ігноруємо свої потреби та не приділяємо час самим собі.

    Насамперед хочу сказати, що турбота про себе — це не прояв егоїзму, а навички забезпечення власного здоров’я та добробуту. Де ж ця тонка грань між турботою про себе та егоїзмом, запитаєте ви? Відповідаю – дії егоїста спрямовані на те, щоб отримати вигоду. При прояві турботи про себе, ви не завдаєте шкоди іншим.

Психологічна безпека дитини: поради освітянам

 Поради освітянам. Запрошую прослухати

Regional Development Office · Психологічна безпека дитини: поради освітянам